Український літературознавець, літературний критик, громадський діяч і просто Людина з великої літери — Роман Теодорович Гром’як. Двадцять першого березня йому б виповнилося вісімдесят років. Але три роки тому, у травні, знаний науковець покинув цей світ. Він був кандидатом філософських наук, доктором філологічних наук, професором, академіком Академії наук вищої школи, членом Національної спілки письменників України. За життя Роман Теодорович здобув чимало нагород: Всеукраїнську літературно-мистецьку премію імені Братів Лепких, орден «За заслуги» третього ступеня, міжнародну літературну премію імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень», міжнародну літературну премію імені Миколи Гоголя «Тріумф».
Не забувають про колегу та вшановують його пам’ять у Тернопільському національному педагогічному університеті імені В. Гнатюка, де Роман Гром’як завідував кафедрою української та російської літератури на філологічному факультеті (тепер кафедра теорії і методики української та світової літератури). З нагоди його ювілею викладачі рідного для Романа Теодоровича факультету організували міжнародну науково-практичну конференцію «Роман Гром’як у культурному і науковому просторі України». На конференцію приїхали науковці з різних куточків нашої держави, доля яких переплелася свого часу із долею Романа Теодоровича. На пленарному засіданні, зокрема, виступили доктори філологічних наук Мар’яна та Зоряна Лановик, Ольга Куца (Тернопіль), Михайло Гнатюк (Львів), Луїза Оляндер і Марія Моклиця (Луцьк), Ольга Харлан (Бердянськ), Михайло Шалата і Микола Зимомря (Дрогобич), Степан Хороб та Ігор Козлик (Івано-Франківськ).
Професор із Бердянського державного педагогічного університету Ольга Харлан розповіла, що приїхала на конференцію, бо Роман Теодорович є для неї постаттю, яка перебуває на початках українського порівняльного літературознавства. За її словами, від 90-х років і далі саме праці Романа Гром’яка стали початком української окремої ніші у світовому літературознавстві.
Доктор філологічних наук Луїза Оляндер із Луцька, яка знала Романа Гром’яка з 1988 року, виокремила основні риси, притаманні науковцю.
— Він був надзвичайно товариським. Коли йому зателефонуєш і запитаєш: «Романе Теодоровичу, ви можете розмовляти?», він відповідав: «Можу». І казав це таким тоном, наче тільки й чекав твого дзвінка. Його відповіді завжди були стислими, але дуже конструктивними. Роман Теодорович робив теорію необхідною частиною духовного життя. З його уст і книжок теорія не сприймалася як щось стороннє. Також Роман Гром’як вмів переконувати, вислухати, згладжувати конфліктні ситуації, був дуже щирим, завжди шукав у людях щось позитивне.
Роман Теодорович у 1964—1967 роках навчався в аспірантурі Львівського університету імені Івана Франка. Саме у той час із ним познайомився тоді ще студент, а нині доктор філологічних наук зі Львова Михайло Гнатюк. Тоді обидва працювали над трактатом Івана Франка «Із секретів поетичної творчості».
— Роман Теодорович вмів працювати з людьми, був великим науковцем. Тому на цій конференції є дуже багато його аспірантів. Я думаю, що його праці, лекції будуть мати значення не тільки для Тернополя, а й для української науки загалом.
Роман Гром’як був першим головою обласної ради Всеукраїнського товариства української мови імені Тараса Шевченка «Просвіта», народним депутатом СРСР. З 1992-го по 1994 рік був представником Президента України в Тернопільській області.
Перший проректор ТНПУ ім. В. Гнатюка Григорій Терещук зазначив, що Роман Гром’як — це перш за все людина високого інтелекту, великої толерантності, людина, яка ставилась дуже гуманно до всіх. Стверджує, що Роман Теодорович насамперед був людиною-гуманістом, а вже потім науковцем, літератором, критиком, політиком тощо.
Декан факультету філології та журналістики Тетяна Вільчинська зазначила, що майже сорок років пов’язує Романа Гром’яка з педагогічним університетом.
— Роман Теодорович вписаний на скрижалях історії нашого університету як відомий вчений, літературознавець, критик, публіцист, — зазначає Тетяна Пилипівна. — Він залишив нам цілу плеяду молодих науковців. Це продовжувачі його справи, які сьогодні активно і плідно працюють на кафедрі теорії та методики української і світової літератури. Ми всі мали за честь вчитися в Романа Теодоровича. Він був знаковою постаттю не тільки для університету, а й для Тернопільщини. Наша конференція — це свідчення того, що ми пам’ятаємо й пам’ятатимемо його, і пам’ять про нього житиме вічно.
Aвтор: Зоряна Мурашка
Матерал із сайту газети “Вільне життя” http://vilne.org.ua/2017/03/vshanuvaly-pamiat-vydatnoho-naukovts/
Залишити відгук