16 грудня 2009 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію ООН «Про права людей з інвалідністю». Згідно з міжнародним договором, в Україні має бути повністю забезпечене гідне життя і рівні права всім людям без винятку. Однак на практиці досі зустрічаються факти нетолерантного і некоректного ставлення до людей з інвалідністю. Засоби масової інформації найбільше впливають на процес творення і сприйняття образу цієї категорії суспільства. Висвітленню теми інвалідності в медіа був присвячений семінар-тренінг, організований викладачами кафедри журналістики ТНПУ ім.В.Гнатюка Надією Янець та Олесею Мединською.
На семінарі обговорювалися питання ставлення до людей з інвалідністю в різні історичні епохи, специфіки вживання у медіаматеріалах коректної термінології щодо них. Було розглянуто і спростовано стереотипи щодо людей з інвалідністю. Наприклад, про те, що вони неодмінно є нещасними, немічними, тягарем для суспільства і неспроможні нічого добитися самотужки. Другий стереотип: люди з інвалідністю, які все-таки самореалізувалися в житті, є героями, що перебороли надзвичайно складні перешкоди. Ці стереотипи полягають в тому, що їх представляють диваками, люди з інвалідністю є об’єктами людської цікавості з огляду на рідкісне та незвичне порушення; вони не можуть бути експертами в жодній сфері, окрім інвалідності; є гарним інструментом для гри на почуттях. Насправді ж ці твердження є помилковими. Адже люди з інвалідністю – це повноцінні члени суспільства, які можуть брати активну участь у громадському житті. Якщо подумати, то у кожної людини є свої слабкості, але і є унікальні таланти та здібності, що допомагають долати проблеми. Тому поділяти людей за такими критеріями щонайменше неетично, негуманно та й нелогічно врешті-решт.
Проявом неввічливості і безкультур’я є виокремлення людей з інвалідністю в якусь особливу категорію, замість того, щоб допомоги їм інтегруватися в суспільстві. Так, багато сучасних журналістів полюбляють «вішати ярлики» на людей, зображуючи їх безпорадними й немічними, щоб «нагнати жалю» на свою аудиторію, або ж занадто героїзують їх. А все тому, що це викликає у реципієнтів більше емоцій.
Студентки 4 курсу Олена Кривак і Валентина Кузь продемонстрували власне дослідження проблеми некоректного висвітлення теми інвалідності у ЗМІ. Вони навели приклади типових журналістських помилок у зображенні означеної теми, проаналізували некоректну термінологію щодо людей з інвалідністю, запропонували варіанти правильних лексичних відповідників.
Гостя семінару-тренінгу, головний редактор телеканалу TV-4 Наталя Стецюк, наголосила, що люди з інвалідністю – не жертви, а господарі власного життя. Журналістка поділилася своїм досвідом у роботі над актуальною темою, розповідала про американську «толерантну редакцію» (де обов’язково працюють люди з різним кольором шкіри та інвалідністю), в якій вона стажувалася.
Ще один гість заходу, вихователь Тернопільського навчально-реабілітаційного центру Юрій Нечай, розповідав про своїх вихованців – дітей з різними захворюваннями. Власним прикладом, ставленням до життя та людей Юрій Олегович вразив усіх присутніх. А щодо висвітлення теми інвалідності у медіа, він порадив: «Журналісти не повинні робити різницю між людьми, до всіх треба ставитися гуманно. Коли медійники готують матеріал про осіб з інвалідністю, потрібно уявити на їх місці когось зі своїх близьких і зобразити їх у такому світлі, у якому було б приємно про них думати».
Тема заходу виявилася напрочуд актуальною. На сьогодні в Україні проживає близько трьох мільйонів людей з інвалідністю. Це понад 7% від усього населення. Вони потребують не лише допомоги з боку держави, а й справедливого ставлення до себе. Адже не інвалідність обмежує людей, а суспільство.
Максим Скасків,
ФОТО – Олена Чайківська
Залишити відгук